Зміни пріоритетів.

2014-02-07

Шановни батьки та колеги, до Вашої уваги матеріали, розроблені для семінарів та тренінгів Проекту "Спікерське бюро".

Всі ці матеріали мають ознайомити з світовим досвідом розвинутих країн та допомогти розуміти можливі шляхи розвитку руху незалежного життя в нашій країні.

В матеріалах зазначається зміст змін у підходах та ставлення до проблематики, а також філософії соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю з інвалідністю.

Так, перш за все, якщо в минулому столітті переважала філософія гуманізму, що пов’язана була з соціальною благочинністю, забезпеченням задоволення життєвих потреб та мінімального пожиточного стандарту.

В ХХІ столітті вона змінюється на філософію професіоналізму засновує свої положення виходячи з гуманістичних та демократичних ідеалів та цінностей.

Задоволення потреб людей з інвалідністю, розвитку їх потенціалу та здібностей, підвищення благополуччя, розвиток ресурсів з метою задоволення індивідуальних, колективних, національних та міжнародних потреб, досягнення соціальної справедливості.

Рух незалежного життя людей з інвалідністю зародився США у ХХ століття

1950-ті - організація «Марч ов Даймз» повернула людей до сімей; Докладніше...

1960-ті - Єд Робертс з Берклі; в університеті Іллинойсе почала вчитись група студентів;

1970-ті – студенти Бостона почали жити в гуртожитку;

1973-тий – Акт про реабілітацію інвалідів;

1978-тий - створення центрів незалежного життя.

Що таке "Навик незалежного життя"?

Поняття «навик незалежного життя» не зовсім звичне для вітчизняних практиків, його визначення закордонними колегами включає:

• знання та навички, що забезпечують вільний та відповідальний вибір;
• володіння прийомами самодопомоги в різних ситуаціях (в тому числі, вмінню шукати та просити допомогу)

Рух незалежного життя в Європі

1960 Скандинавія Рух "Нормалізації", що з'явився, насамперед, в інтересах розумово відсталих осіб

1962 Франція Утворилася Група за незалежність інвалідів

1970-і рр.. Бразилія Формування громадських клубів

1970-75 рр.. Німеччина Формування громадських клубів і груп інвалідів

1970-і рр.. Великобританія Група інвалідів, які проживають в інтернатах, влаштовують акцію протесту в піжамах

1973 Фінляндія Утворився перший Центр Независимой життя - "Поріг". Ця організація об'єднала людей з різною формою інвалідності

1973 Фінляндія Формування Федерації, в яку входить шість Центрів Независимой життя

1983 Великобританія в Гемпширі і Дербішире відкриваються Центри незалежного життя

1983 Європа Перша скандинавська конференція з незалежного способу життя інвалідів

1990 Європа Створена європейська мережа руху незалежного життя

1990 Австрія Створення Центру Самостійної життя у Відні

1990 року Німеччина Відкрито Інститут самостійного життя

ООН і інвалідність

Основним напрямком перших десяти років роботи ООН за рішенням питань інвалідів було їхнє соціальне забезпечення.

Якщо спочатку мова йшла про права людей з фізичними недоліками, такими як сліпота, то пізніше ООН зосередила свою увагу на запобіганні інвалідності й реабілітації.

З 26 лютого по 3 березня 1950 року в Женеві відбулася конференція, на якій обговорювалися питання координації роботи спеціалізованих установ в області реабілітації інвалідів.

Наприкінці 50-х рр. діяльність ООН з питань інвалідів змінила спрямованість із соціального добробуту на соціальне забезпечення.

В 60-х роках переоцінка проведеної політики привела до деінституалізації й сприяла більше повній інтеграції людей з інвалідністю у різні сфери діяльності суспільства.

70-і роки ХХ століття відзначені новим підходом до розгляду інвалідності. Поняття прав людини стосовно до інвалідів починає ставати загальноприйнятим в усьому світі.

1981 рік, оголошений Міжнародним роком інвалідів, був ознаменований численними програмами, дослідницькими проектами, рекомендаціями й новими стандартами в області політики.

3 грудня 1982 року була прийнята Всесвітня програма дій відносно інвалідів. Програма передбачала розподіл політичних дій, спрямованих на підтримку людей з інвалідністю, по трьох головних напрямках: попередження інвалідності, відновлення працездатності й створення рівних можливостей для людей з інвалідінстю.

16 грудня 1992 року Генеральна Асамблея призвала держави - члени ООН проводити 3 грудня кожного року заходи на відзначення Міжнародного дня інвалідів.

Протягом наступних 50 років, відданість ООН ідеї «суспільства для всіх» буде сприяти змінам у кращу сторону не тільки для інвалідів, але для всіх людей.

Моє місце в суспільстві?

Драбина молодіжної участі

8. Прийняті рішення за ініціативою молоді спільно з дорослими

7. Прийняті рішення за ініціативою молоді за керівництвом дорослих

6. Прийняті рішення за ініціативою дорослих спільно з молоддю

5. Консультування і інформування

4. Призначення дорослими і інформування

3. Болтологія

2. Декорування

1. Маніпуляція

Зміст реабілітаційних заходів

1.Реабілітація є результатом впливу на особистість, її окремі психичні і фізичні функції (ставлення, активізація).

2.Реабілітація є наступним етапом після адаптації (пристосування компенсаторних здібностей).

3.Реабілітацію дитини не можна розглядати при відмежуванні її від сім”ї, яка зобов'язана сприяти реабілітаційним можливостям.

4.Соціальна реабілітація – неперервний, але обмежений у часі процес, протягом якого мають з'явитися нові якості дитини.

5.Соціальна реабілітація має спрямованість, специфіку для кожного вікового етапу.